Безконтактна картка чи смартфон: який спосіб оплати обирають українці? — експерт РАДАБАНК

Пандемія прискорила впровадження передових технологій у сфері банкінгу, і в тому числі безконтактної оплати. Але чи готові українці відмовитися від пластику, до якого так довго звикали, і оплачувати покупки безконтактно, розповідає Тетяна Дегтярьова, начальник управління карткового бізнесу «АТ« АБ «РАДАБАНК»:

— В умовах пандемії популярність безконтактних платежів справді продовжує зростати. І оплата безконтактно карткою зараз дуже актуальна, тому що дозволяє скоротити час обслуговування клієнтів, звести до мінімуму торкання і передачу карток або грошей в руки продавця.

Нагадаю про 2 безконтактних способи оплати карткою:

Безконтактні картки з технологією paypass — це картки, оснащені вбудованими чіпом і антеною, передають по радіоканалу на безконтактний термінал інформацію про платіж. Завдяки цій технології купівлі можна оплатити миттєво, лише доклавши платіжну картку до дисплея безконтактного зчитувального пристрою з характерним значком. У свою чергу, токенізація платіжних карток — це картка, оцифрована у платіжному додатку (наприклад Google pay / Apple pay). Щоб розрахуватися такою карткою, необхідно мати платіжний інструмент (смартфон, годинник, кільце, тощо) з функцією NFC.

На сьогодні всі картки, які емітуються РАДАБАНКОМ, можна токенізувати в Google pay / Apple pay. І практично всі приватні картки, що випускаються РАДАБАНКОМ, мають технологію PayPass. Виняток становлять лише пенсійні та зарплатні картки середнього класу (масового сегмента). Але й ці картки можна токенізувати в Google pay / Apple pay.

Можна умовно виділити кілька типів особистостей з платіжними звичками.

Тип перший: «Обожнюю»

Ось за рахунок таких користувачів зростають обсяги безконтактних платежів. Платити безконтактно, смартфоном або безконтактною карткою — це вже звичка. Користувач, який спробував такий спосіб оплати, не повернеться до іншого. Тільки у рідкісних випадках, коли його змусить технічне оснащення точки продажу. Такі користувачі відмінно орієнтуються в банківських карткових продуктах і технологіях. І найчастіше, такі користувачі мають більш, ніж 2 картки. Зазвичай 3-4 картки різних банків.

Тип другий: «Ненавиджу».

Не тільки будь-який безготівковий спосіб оплати (карткою або додатком на смартфоні) — це звичка Клієнта. А платити карткою або готівкою — це теж звичка людини. Якщо Клієнт звик платити готівкою, то він найчастіше й платитиме готівкою, незважаючи на пандемію та розвиток інноваційних технологій. У супермаркеті мені завжди цікаво спостерігати за людьми та за їхніми платіжними звичками. І я все ще спостерігаю ситуації, коли людина вистоює чергу до банкомату, знімає готівку і йде робити покупки в супермаркет. Це їх добровільний вибір, найчастіше заснований на необізнаності або на якомусь негативному досвіді в минулому.

Тип третій: «Хочу, але не можу».

Є інша категорія. Люди, які розплачуються готівкою не через любов до неї. А через недостатньо розвинену платіжну інфраструктуру. Тобто банально в їхньому населеному пункті немає терміналів у магазині. Або на підприємстві, де вони отримують заробітну плату, немає зарплатного проекту. І ця категорія просто не має платіжної картки.

Хоча, за статистикою НБУ, кількість платіжних терміналів у 2020 році зросла майже на 8% і тепер становить понад 360 тисяч штук, розвиток платіжної інфраструктури не досяг оптимального рівня. 9 тисяч терміналів на 1 мільйон населення України. На одного українця припадає 0,009 терміналів. Для порівняння:

• на одного європейця припадає 0,029 терміналів. А це в 3,2 рази більше, ніж в Україні.
• на одного американця припадає 0,031 терміналів. Це в 3,4 рази більше, ніж в Україні.

На карті, представленій ув статистиці НБУ, ще присутні області України, в яких менше, ніж 8 тисяч терміналів на 1 мільйон населення. І тільки в чотирьох областях (Київ, Дніпро, Харків, Одеса) цей показник більший, ніж 10 тисяч на 1 мільйон населення.

І основна задача зараз — це розвивати платіжну інфраструктуру: стимулювати банки і торгові точки до розширення термінальної мережі. Але зараз є передумови, щоб всі цифри, вказані вище, стали ще гіршими. І привід для цього — проект Закону про зниження банківської комісії за еквайринговими операціями.

Трохи статистики НБУ: кількість безконтактних і токенізованних карток стрімко зростає. За даними Національного Банку України, майже 40% платіжних карток (14900000 шт.) — безконтактні і токенізовані картки. Кількість токенізованих карток становила майже 3,4 млн. шт. Це на 50% більше, якщо порівнювати з січнем 2020 року.

Якщо порівнювати обсяги розрахунків не безконтактною карткою і безконтактною (у тому числі і токенізованою), то більш ніж половина від загальної кількості й суми безготівкових операцій в торгових мережах (54% за обома показниками) за дев’ять місяців 2020 відбувалося безконтактно, тоді як рік тому — тільки третину. І така динаміка зростання виникла не випадково, адже і безконтактні, і токенізовані картки — це інноваційні технології, які на тлі пандемії виявилися ще й корисними для здоров’я звичками.

За матеріалами Маанімо